«Бережись автомобіля» по-українські

…або чому в Україні різко зростає кількість автомобільних крадіжок…

Зараз, коли Україна проходить нелегкий шлях реформ, що супроводжується посиленням дестабілізуючих процесів, значного поширення набули практично всі види злочинів, але особливо — злочинні посягання на автотранспортні засоби. Разом з розвитком і становленням організованої злочинності, який спостерігається наразі в Україні, помітно активізувалися «професійні» групи злочинців, які вчиняють крадіжки приватного автотранспорту. Плюс, останнім часом, діяльність таких груп, подекуди, набуває міжнародного характеру. Часто викрадений автотранспорт переправляють у Європу, Росію, навіть у Середню Азію, розукомплектовують на запчастини або збувають за підробленими документами.

Згідно зі статистикою минулого року, кожні 45 хвилин в країні крадуть чергову машину. Більше того, число викрадень за 2016–2017 роки збільшилося майже в чотири рази. Лідером у 2016 році у цьому антирейтингу є Київ — 1 957 угонів, за ним — Дніпропетровська (1137), Одеська (1122), Донецька (842) і Київська (827) області. В цілому ж по Україні було зафіксовано 11 353 викрадення автомобілів (за 11 місяців 2016 року). З цього числа трохи більше трьох тисяч автівок виявили та повернули їх законним власникам.

Масштабність цього виду злочинної діяльності свідчить про високий професіоналізм кримінальних елементів, тоді як заходи протидії їм з боку поліції, залишаються до теперішнього часу недостатньо ефективними, але про це ми поговоримо згодом.

Величезні злочинні доходи при мінімальному ризику і витратах зробили цей, з дозволу сказати, «автобізнес» надзвичайно привабливим для організованих кримінальних угруповань і стали одними з основних джерел їхніх статків, поряд із наркобізнесом, проституцією, незаконним обігом зброї тощо. Водночас, відбувається, з дозволу сказати, модернізація цього злочинного бізнесу, а саме – крадіжка авто, вчинена злочинцями з метою повернення потерпілому за грошову винагороду. В українському «Фейсбуку», створені, навіть, спеціальні групи, де власники викрадених автомобілів, домовляються з викрадачами про повернення своїх «залізних коней». Надалі, злочинці телефоном або навіть безпосередньо, вступають в контакт з потерпілим, повідомляють, що автомобіль у них і «обробляють» психологічно потерпілого на предмет переривання контактів із співробітниками поліції й перебирають на себе ініціативу з повернення викраденого, за певну «компенсацію»…

Міжнародний аспект

Але, слід сказати, що невпинне зростання рівня кількості крадіжок властиве не лише Україні, це міжнародна тенденція. Заходи, що вживаються правоохоронними органами у світі, які здійснюють боротьбу з цим видом злочинів, теж є недостатніми, особливо в зв’язку з транснаціональним аспектом даної проблеми. Так, наприклад, в США щорічний економічний збиток, що заподіюється розкраданнями автотранспортних засобів оцінюється у сім мільярдів доларів. Кожні 20 секунд у цій країні викрадається 1 автомобіль. У Великобританії на частку злочинів, пов’язаних з незаконним заволодінням автотранспортними засобами приходиться від 30% до 45% всіх реєстрованих поліцією злочинів. Збиток від крадіжок автомобілів визначається в розмірі 1,2 мільярди фунтів стерлінгів. І цій статистиці вже кілька років, а наразі ж відмічається різке зростання цих цифр.

Вічне питання: Що робити?

Тут можна довго говорити про те що, громадяни самі мають бути пильними, адже вибір майбутньої жертви, вивчення її способу життя, зв’язків, місць паркування автомобіля тощо, робляться викрадачами подекуди непрофесійно і це можна помітити. Важливо діяти правильно у перші хвилини після викрадення: як показує практика у 90 відсотках випадків, злочинці використовують надсучасні електронні засоби, які сканують коди автомобільних систем захисту але їх «роботу» теж можна помітити. Словом, громадянам справді потрібно бути уважними, але найголовнішим чинником у боротьбі з цим злом має стати професійна робота правоохоронних органів!

Ця проблема повинна вирішуватись державою, і вирішуватись — комплексно, зокрема, має бути значне посилення оперативно-розшукової діяльності та кримінальної контррозвідки у середині злочинних угруповань викрадачів авто, які в Україні створюються й куруються так званими «злодіями у законі». Така робота, значно допоможе поліції розкривати не лише автоугони, але й квартирні крадіжки (кількість яких теж прогресує небаченими темпами) і затримувати «кишенькових злодіїв». Всі ці кримінальні «напрямки», якраз і контролюються «злодіями у законі».

У цьому кримінальному середовищі повинна працювати професійна агентура, яка в подальшому допоможе викривати їхні злочинні діяння та наміри. Але станом на сьогодні, на жаль, цей метод оперативно-розшукової діяльності фактично втрачений, спеціалістів, які змогли б вживатися у кримінальні співтовариства немає, тому нинішня українська поліція є роззброєною та безсилою перед добре оснащеними та організованими злочинцями. Така ситуація теж виникла не на пустому місці, а на ганебних прогалинах в українському законодавстві й у методах проведення реформи поліції — всі ж ми пам’ятаємо, як у первинному варіанті «Закону про Поліцію» не було взагалі передбачене право займатися оперативно-розшуковою діяльністю й лише сім місяців потому «поліцейський сервіс» ідеологічно виправили, але час був втрачений. За цей період в Україну з просторів усього СНД встигли з’їхатися більш як тридцять «злодіїв у законі», які негайно взялися за створення злочинних угруповань. Ці кримінальні особи та угруповання швидко скористалися прогалинами вітчизняного законодавства по боротьбі з організованою злочинністю, яка виникла через небажання, а можливо і інтереси, деяких народних обранців. Які, наприклад, провалили голосування за Закон України «Про внесення змін до статті 255 Кримінального кодексу України (щодо встановлення відповідальності для “злодіїв в законі”), але про це я висловлюсь згодом. А поки ж, звертаюся до Народних депутатів України, особливо з профільного комітету Верховної ради, негайно повернутися до розгляду тих нормативно-правових актів, які дозволили б ефективно боротися із злочинністю, особливо з організованими її формами.

Віталій Ярема

Поділитись:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *